Головна | Реєстрація | Вхід | RSSНеділя, 22.09.2019, 13:09

Херсонський навчально - виховний комплекс № 7

Меню сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Поради батькам

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Для цього необхідно сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце в родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам слід пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; необхідно переконувати його, що навчання в школі – це серйозна праця, у результаті якої він пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання в неї почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей); формування моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років визначається вмінням виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, запам’ятовувати, ураховується також рівень розвитку тонких рухів руки та їхньої координації.

Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і спроможність довго виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність до навчання.

Оскільки формування шкільної зрілості, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості.

З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, з’ясування стилю спілкування в родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе такий тест.

Тест "Чи готова дитина до школи" ?

  • Чи хоче Ваша дитина йти до школи?

  • Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?

  • Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?

  • Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?

  • Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?

  • Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

  • Чи вміє вона змінювати іменники за числами?

  • Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?

  • Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?

  • Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?

  • Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?

  • Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?

  • Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?

  • Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?

  • Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

  • Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?

  • Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

  • Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо балів:

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;

10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

ОБЕРЕЖНО, ІНТЕРНЕТ!

1. Розмістіть комп’ютер у кімнаті, яку використовують усі члени родини.

Іноді діти тримають у секреті те, що вони користуються Інтернетом. Вони можуть не бажати того,абиї х батьки були у курсі їх дій в мережі. Важливо не реагувати досить емоційно, а зробити все можливе, аби зняти цю психологічну напругу.

Обговорювати можливі труднощіл егше, коли комп’ютерзнаходиться у спільній кімнаті. Крім того, ви можете використовуватиІ нтернет разом іздитиною. Таким чином, розмови про Інтернет та контроль за його використанням стануть повсякденною частиною вашого родинного життя.

2. Використовуйте будильник для обмеження часу, якій дитина проводить в Інтернеті.

Заздалегідь погодьте тривалість перебування в Інтернеті.

Бажано визначити час перебування дітей в он-лайні. Час, проведений за комп’ютером, необхідно обмежити для того, аби не нанести шкоду стану здоров’я дитини.Ігрова комп’ютерна залежність стала великою проблемою у всьому світі.

Обговоріть час перебування дитини в Інтернеті та домовтеся про використання будильника. Таким чином виуникнете можливих конфліктних ситуацій.

3. Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського контролю в операційній системі, антивірус та спам-фільтр.

Для роботи за комп’ютером зовсім не обов’язково знати всі його функціональні можливості. Запросіть спеціаліста, якій налаштує операційну систему вашого комп’ютера та покаже, як працювати із батьківським контролем. Краще один раз побачити, аніж багато разів почути. Не використовуйте у себе вдома комп’ютер, якій технічно є незахищененим.

Також ви можете пройти он-лайн навчання та навчитись найбільшефективнов икористовувати функції безпеки браузера та самостійно налаштовувати батьківський контроль.

     Встановіть MicrosoftSecurityEssentials зараз, і ваш комп’ютер буде захищеним у реальному часі від вірусів, програм-шпигунів та інших зловмисних програм.

4. Створіть «Сімейні інтернет-правила», що містять правила онлайн-безпеки для дітей.

Діти навчаються шляхом експериментування. Якщо ви зацікавлені у тому, аби ваша дитина навчалась не на своїх власних помилках — якомога частіше обговорюйте теми, пов’язані із Інтернетом. Ви можете розказати, наприклад, про достовірність інформації, розташованої в мережі. Так ви невимушено створите свої «родинні правила» Інтернет-безпеки. Традиції, норми та правила, які закріпились у родині — довговічні.

5. Проводьте більше часу із дитиною. Всіляко заохочуйте обговорення тем, пов’язаних з Інтернетом.

В житті кожного трапляються помилки. Немає потреби сприймати помилки дітей як життєву проблему. Будуйте довірливі стосунки задля того, аби бути впевненими, що у будь-якій ситуації дитина звернеться за допомогою саме до вас. Щоб не сталось, ваша дитина повинна бути впевненою, що у будь якій ситуації вона може розраховувати на вашу підтримку та прийняття. Гарний рецепт побудови довірливих  відносин — щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу. В невимушеній ситуації набагато легше обговорювати «складні» питання.

6. Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті і не повідомляти конфіденційні дані он-лайн.

Повідомте дитині, що практично кожен можестворити свій сайт, і при цьомуніхто не може проконтролювати достовірність інформації, розташованої на такому сайті. Навчіть дитину використовувати інформацію із різних перевірених джерел.

ОБДАРОВАНІ ДІТИ: ЯКІ ВОНИ?

         Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом  створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді.

       Обдарованість — індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.
        У педагогіці виділяють кілька типів обдарованості: раціонально-розумовий (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).
         Обдаровані діти — діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.
          Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний "середній” рівень. їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно.
          Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми. Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати безустанно, без відпочинку. Мислення їх відзначається високою оперативністю (продуктивністю). Коло їх пізнавальних інтересів не обмежується однією проблемою, постійно розширюється, що є стимулом розумової активності.


       

РОЛЬ БАТЬКІВ У РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОСТІ ДИТИНИ
               Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.

/Psiholog/Porady_batkam_adaptaciya_do_yasley.docxБатькам слід знати:

  •  Що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості.
  • Обдарованість і талант не люблять тиску. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми.
  •  Потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною.
  • Спрямовувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності.
  •   Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у психотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості.    
  •  Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна діяльність їх дитини приносила їй радість.
  • Батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових).
  • Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування.
  • Батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ДИТИНИ

  • На розумовий розвиток дитини значною мірою впливає повсякденне оточення. Те, що дитина бачить, чує навколо себе, відображається нею, стає матеріалом, над яким працює її розум.
  • У розумовому вихованні велике значення має вико­нання посильних трудових доручень. Трудова діяльність збуджує активність та інтереси дитини, збагачує її знан­ня, чуттєві образи й враження.
  • Щоб не гасити дитячої допитливості, потрібно в доступній формі давати відповіді на дитячі запитання, спираючись на найпростіші конкретні факти.
  • Особливо корисно спонукати дитину самостійно знаходити відповіді на запитання.
  • Казковість, фантастичність і, одночасно, неймовір­на реальність мислення дитини формують у неї здатність до відкриття.
  • Не слід прагнути, щоб дитина була як усі. Помічайте успіхи дитини в розумовому зростанні.
  • Важливим засобом формування допитливості є заняття з малювання, ліплення, аплікації та інших видів образотворчої діяльності.
  • З дитиною потрібно якнайбільше говорити. При цьому мова батьків повинна бути максимально чіткою.
  • Важливе місце у формуванні допитливості дітей молодшого дошкільного віку займають конструкторські іграшки - будівельний матеріал, розрізні картинки, кольорова мозаїка.
  • Дорослі мають не тільки розширювати, а й збага­чувати словник дитини, удосконалювати правильне вживання  граматичних категорій. Говорячи з дитиною, вони повинні вживати нові, доступні для її розуміння звороти, означення, вставні слова, метафори. Поступо­во дитина навчається їх розуміти і вживати у своїй мові.
  • Здатність дітей дивуватись є ґрунтом для вихо­вання інтересу до знань, до праці, формування мо­ральних якостей.

 

МЕМОРАНДУМ ДІТЕЙ СВОЇМ БАТЬКАМ

  • Не зламайте мене. Я абсолютно точно знаю, що я не повинен мати все те, чого я про­шу. Я тільки перевіряю вас.
  • Не бійтеся бути рішучими зі мною. Мені це подобається, оскільки тоді я знаю, як далеко зайшов.
  • Не застосовуйте до мене силу. Це переко­нає мене, що силою можна вирішити все. Я швидше відгукнуся, якщо мене просто пове­дуть за собою.
  • Не будьте непослідовними. Це заплутує мене, я можу відмовитися навіть від того, що добре знаю та вмію робити.
  • Не давайте зайвих обіцянок, якщо ви не мо­жете їх виконати. Я можу втратити довіру до вас.
  • Ніколи не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось для того, щоб за­смутити вас. Інакше я й надалі намагатимуся здобувати такі «перемоги».
  • Не дуже засмучуйтеся, коли я кажу «Я не­навиджу тебе». Я не маю на увазі саме це, але хочу, щоб ви почувалися себе винними за те, що зробили мені зле.
  • Ніколи не змушуйте мене почуватися себе маленьким. Я обов'язково зреагую і виставля­тиму себе «великою цяцею".
  • Не акцентуйте уваги на моїх «поганих звич­ках». Це тільки надихне мене продовжувати ро­бити саме так.
  •  Не робіть зауважень у присутності чужих людей. Я краще зрозумію все, коли ви спокійно поговорите зі мною віч-на-віч.
  • Не обговорюйте мою поведінку, коли конфлікт у розпалі. З багатьох причин я не дуже добре вас зрозумію. Абсолютно правильно ви­магати від мене нормальної поведінки, але да­вайте поговоримо про це пізніше.
  • Ніколи не робіть за мене те, що я можу зробити сам. Це примушує мене почуватися маленьким і я продовжуватиму використовува­ти вашу допомогу.
  • Не намагайтеся постійно повчати мене. Ви самі здивувалися б, якби дізналися, що я дав­но знаю, що добре, а що — погано.
  • Не будьте дуже вимогливими. Якщо ви поводитиметеся так, я буду змушений захища­тися і не слухатиму вас.
  • Не змушуйте мене відчувати, що мої по­милки є моїми гріхами. Я маю навчитися поми­лятися, оскільки без цього нічого у житті не бу­ває.
  • Не вимагайте від мене пояснень моєї по­ганої поведінки, оскільки я справді не знаю, чому вчинив саме так.
  • Не перевіряйте постійно мою чесність, оскільки я можу злякатись і швидко навчуся бре­хати.
  • Не забувайте, що я часто експериментую і роблю це із задоволенням. Так я вчусь, тому треба змиритися з цим.
  • Не захищайте мене від обставин, оскіль­ки я вчуся лише на власному досвіді.
  • Не відмахуйтеся від мене, коли я вас про щось запитую.
  • Не думайте, що, вибачившись переді мною, принизите власну гідність. Чесне визнан­ня своїх помилок викличе в мене дуже теплі по­чуття до вас.
  • Ніколи не кажіть, що ви абсолютно безгрішні та ідеальні.
  • Не дозволяйте собі показати, що ваші переживання щось більше, ніж мої. Від цього я ще більше злякаюся. Показуйте мені свою мужність.
  • Не забувайте, що я не можу існувати без підтримки та розуміння. Але я не повинен нага­дувати вам про це, чи не так?

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКА

  •    Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності.
  •  Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.
  •  Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у нього може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.
  •  Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.
  •  Не пропускайте труднощів, які можуть виникнути у дитини на початковому етапі навчання в школі. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, постарайтеся впоратися з ними на першому році навчання.
  • Підтримайте першокласника в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка («Молодець!», «Ти так добре впорався!») здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.
  • Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, його учбових справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.
  • Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

/Psiholog/samoocinka_molodshikh_shkoljariv.doc

/Psiholog/Porady_batkam_adaptaciya_do_yasley.docx

/Psiholog/volja_ta_sistema_motiviv_u_doshkilnomu_vici.doc

/Psiholog/temperament_u_doshkilnomu_vici.doc

Друзі сайту
Форма входу

Copyright MyCorp © 2019
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz